Заводський LPI чи встановлене ГБО: що дешевше в експлуатації

На одному майданчику можуть стояти дві машини, власники яких за місяць витрачають на пальне приблизно однакову суму: Hyundai Sonata 2018 року із заводською системою LPI і така сама Sonata на бензині, на яку торік поставили ГБО четвертого покоління. Обидві їздять на скрапленому газі й заощаджують власникові близько 13 тисяч гривень щомісяця проти бензину. А різниця між ними починається там, куди покупець зазвичай не дивиться: у ресурсі клапанів, у документах на авто і в тому, хто платить за ремонт газової частини через два роки.

Питання «ГБО чи LPI» звучить майже в кожній розмові з людиною, яка підбирає авто на виплату під роботу в таксі. Відповідь визначає конструкція мотора, оскільки газ на всіх заправках однаковий.

Як відрізняються дві газові технології

LPI розшифровується як впорскування скрапленого газу в рідкій фазі. Мотор, який стоїть під капотом корейської Sonata чи Kia K5 у версії LPI, взагалі не бачив бензину. У нього немає бензобака, немає бензинових форсунок, а сідла і самі клапани від початку розраховані на сухіше і гарячіше згоряння. Заводська електроніка калібрована під газ на конвеєрі, а не підбором на стенді. Такі мотори корейці ставили на Sonata, K5, K7 і на Renault Samsung SM5, бо на внутрішньому ринку Кореї газ був паливом для таксі та службових парків.

ГБО четвертого покоління працює інакше. Це комплект обладнання, який ставлять на звичайний бензиновий двигун: редуктор-випарник, газові форсунки, окремий блок керування, балон у ніші запасного колеса або в багажнику. Газ спершу переходить у газоподібну фазу і лише потім подається у впускний колектор. Мотор Hyundai Elantra, Avante чи Ford Fusion при цьому лишається бензиновим, просто отримує другий вид палива і другу систему живлення, яка тепер теж потребує обслуговування.

Звідси і всі подальші відмінності. В одному випадку газ — це рідна конструкція. В іншому — це грамотно зроблена надбудова над чужою конструкцією.

Скільки коштує перейти на газ

Встановлення ГБО четвертого покоління на чотирициліндровий мотор із розподіленим впорскуванням у Києві починається приблизно від 20 500 гривень під ключ. Реальний бюджет із нормальним італійським або польським обладнанням, балоном на 42 літри і адекватним налаштуванням виходить у межах від 28 до 40 тисяч гривень. До цієї суми додайте сертифікацію і внесення змін у свідоцтво про реєстрацію — це ще від 2 до 3,5 тисячі гривень і кілька днів без авто.

Окрема історія — це мотори з безпосереднім впорскуванням палива. Hyundai Elantra в комплектації GDI, частина Avante і більшість Ford Fusion 2016 року і новіших саме такі. Для них потрібне дорожче обладнання, від 45 до 65 тисяч гривень, і працює воно завжди в парі з бензином, бо форсунки прямого впорскування треба охолоджувати. Тобто повністю відмовитися від бензину на такому авто не вийде, а економія падає.

Для Sonata LPI, K5 LPI або SM5 у газовій версії додаткових витрат на встановлення газової системи немає. Система вже стоїть, уже сертифікована виробником і вже врахована в ціні авто.

Скільки пального витрачає кожен варіант

Щоб порівняння було чесним, беремо одну модель у трьох варіантах виконання: Hyundai Sonata 2.0 в кузові LF, міський цикл, робочий режим із кондиціонером.

На бензині така машина реально спалює близько 11 літрів на сотню. За ціни 80 гривень за літр це 880 гривень за кожні сто кілометрів. Та сама Sonata з встановленим ГБО четвертого покоління витрачає 13–14 літрів газу, бо газоподібна фаза дає меншу віддачу з літра. За ціни газу від 38 до 44 гривень сотня обходиться приблизно у 550 гривень. Заводський LPI на цій же машині вкладається у 12–13 літрів, бо рідка фаза щільніша, а це вже близько 510 гривень за сотню.

Перерахуйте ці витрати для пробігу водія, який працює в Uklon або Bolt і накатує близько 4 тисяч кілометрів на місяць. Бензинова Sonata забирає на паливо приблизно 35 тисяч гривень, та сама машина з ГБО близько 22 тисяч, заводський LPI близько 20,5 тисячі. Різниця між бензином і газом становить від 13 до 15 тисяч гривень щомісяця, і це та цифра, заради якої люди взагалі починають цю розмову.

Різниця між двома газовими варіантами всередині одного класу скромніша — близько півтори тисячі гривень на місяць на користь заводської системи. Але до неї треба додати 30 тисяч гривень, які потрібно витратити на встановлення ГБО, і те, що відбувається з мотором далі.

Що відбувається з клапанами через два роки

Газ згоряє за вищої температури і не змиває та не охолоджує сідла клапанів так, як це робить бензин. На моторі, спроєктованому під газ, це закладено в метал: у заводському LPI сідла і клапани відповідають режиму від першого дня. Ресурс таких моторів при своєчасному обслуговуванні доходить до 600, а іноді й 700 тисяч кілометрів. Автомат на LPI-версіях ходить до 400 тисяч.

У бензиновому моторі, який переобладнали для роботи на газі вже після випуску, сідла поступово просідають. Перші прояви з’являються після 60–80 тисяч кілометрів: пропадає компресія в циліндрі, холодний двигун починає працювати нерівномірно, і ремонт головки блока обходиться в кілька десятків тисяч гривень. Уникнути цього можна, і роблять це двома способами. Перший — це перевірка та регулювання теплових зазорів клапанів кожні 25–30 тисяч кілометрів. Другий — це система додаткового змащення клапанів, яка коштує від 4 до 6 тисяч гривень разом із монтажем і потребує доливання присадки.

Заводський LPI — це мотор, який від початку проєктували для роботи на газі. ГБО — це газове обладнання, адаптоване під бензиновий мотор. Уся різниця у витратах наступних п’яти років ховається саме тут.

Що доведеться обслуговувати

Газова система не буває безкоштовною в обслуговуванні, і це стосується обох варіантів. Питання в частоті та в тому, наскільки просто знайти майстра.

Для LPI перелік короткий. Фільтр грубого очищення і фільтр тонкого очищення міняють раз на 20–30 тисяч кілометрів. Насос, який подає газ у рідкій фазі, ходить довго, а його заміна коштує від 8 до 14 тисяч гривень. Оригінальні деталі Mobis на Sonata і K5 є в Україні в наявності, чекати доставку тижнями не треба. Повна діагностика системи займає до 40 хвилин і коштує близько 800 гривень.

Для ГБО перелік довший. Фільтр міняється кожні 10 тисяч кілометрів, це від 500 до 900 гривень із роботою. Редуктор потребує ремкомплекту раз на 80–100 тисяч. Газові форсунки чистять і калібрують. Після будь-якого серйозного втручання в мотор систему потрібно налаштовувати заново, бо стара карта вже не відповідає реальності. Кожна з цих операцій недорога, але разом вони дають регулярну статтю витрат, якої в заводському LPI просто немає.

Знайти майстерню, яка розуміє саме LPI, а не просто ставить ГБО, складніше. Тому CARid має власне СТО, де ремонтують LPI-систему, і всі авто проходять перевірку на нашому обладнанні до передачі клієнту. Обслуговування бере на себе компанія, і власнику не треба закладати ці суми в свій місячний бюджет окремо.

Страхування і документи

Про цей пункт згадують насамкінець, хоча він теж впливає на витрати. Встановлене ГБО — це зміна конструкції транспортного засобу. Її треба сертифікувати і внести у свідоцтво про реєстрацію, інакше при першій же зупинці буде розмова з поліцією, а при ДТП страховик отримає формальну підставу зменшити виплату або взагалі відмовити в ній.

З КАСКО ще цікавіше. Газове обладнання, встановлене після заводу, більшість компаній вважає додатковим обладнанням, яке страхується окремою позицією за окремі гроші. Не задекларували балон і редуктор, і при крадіжці чи пожежі вони до суми виплати не входять. Автоцивілка коштує від 5 до 6 тисяч гривень на рік і від наявності ГБО не залежить, але заява про зміну конструкції все одно потрібна.

У заводському LPI декларувати нема чого. Це серійна комплектація, вона вже вписана в документи виробником. А в розстрочці CARid повне КАСКО і автоцивілка входять у щомісячний платіж разом із виплатою вартості авто і технічною підготовкою, тобто окремо доплачувати за страховий захист газової машини не доведеться.

Найдорожчий варіант — це чуже ГБО на вторинному ринку

Коли на майданчику стоїть Elantra чи Avante з уже встановленим газом і привабливою ціною, разом із машиною ви купуєте чиєсь рішення про те, яке обладнання поставити, чиє налаштування і чиє ставлення до регулювання клапанів протягом останніх ста тисяч кілометрів. Дізнатися, чи перевіряв попередній власник зазори, майже неможливо. Балон має свій термін придатності та підлягає періодичному технічному огляду, і якщо його не проходили, це ваша проблема з першого дня володіння.

Тут працює те саме правило, що й з будь-яким прихованим дефектом: те, чого не видно на огляді, оплачує наступний власник. Ми розбирали цю логіку детально в матеріалі про сім прихованих дефектів, які бачить автопідбір. Газова система додає до того списку ще одну групу ризиків, який більшість покупців взагалі не перевіряє. Передпродажна діагностика на власному обладнанні захищає від ремонту головки вже через півроку.

Кому що підходить

Для роботи в таксі з пробігом від 3 тисяч кілометрів на місяць заводський LPI виграє. Ресурс мотора і коробки закладений під цей режим, обслуговування простіше, документи чисті. Sonata 2016 року і новіша та Kia K5 у газових версіях — це базовий вибір під такий сценарій. Що між ними обрати, ми розбирали окремо в порівнянні Hyundai Sonata LPI чи Kia K5 LPI.

До цього додається клас кузова, і в таксі він рахується окремо від палива. Sonata і K5 — це повнорозмірні седани D-класу, які проходять у вищі тарифи агрегаторів і дають інший рівень комфорту після дванадцятої години за кермом. Hyundai Elantra та Avante стоять класом нижче, тому порівнювати їх із корейськими LPI має сенс тоді, коли машина береться під себе, а не під заробіток.

Саме там ГБО і працює найкраще. Для Elantra 2013 року і новіших з атмосферними двигунами, за пробігу від півтори тисячі кілометрів на місяць, встановлення окупається приблизно за 8–10 місяців. Elantra 2018 року з газом — це вже цілком зріле рішення для щоденних поїздок. Ford Fusion 2016 року і новіший підходить гірше, бо більшість цих машин має турбомотор із безпосереднім впорскуванням, а це найдорожчий і найскладніший варіант установки. Перед тим як вкладати гроші в обладнання, варто показати конкретний двигун фахівцям нашого СТО: вони скажуть, чи доцільне переобладнання.

Є ще третій шлях, який у розмові про газ виникає рідко. Hyundai Ioniq не потребує ані ГБО, ані LPI, бо витрати на енергію в нього ще нижчі. Додаткова стаття витрат — тягова батарея, яка після 300 тисяч кілометрів починає створювати проблеми, а її заміна обходиться від 1 до 2 тисяч доларів. Тому кожен Ioniq у CARid проходить перевірку залишкової ємності батареї на нашому обладнанні до передачі клієнту, і покупець бачить її стан у цифрах, а не вгадує за роком випуску.

Renault Samsung SM5 у газовому виконанні технічно близький до корейських LPI і придатний для щоденної роботи. Запчастини на нього шукати довше, ніж на Sonata, тому такі авто ми виставляємо на продаж тільки після перевірки на власному обладнанні і обслуговуємо на своєму СТО, де канали постачання вже налагоджені.

Що робити далі

Якщо газова машина потрібна під роботу, рахунок простий: 30 тисяч гривень на встановлення ГБО плюс сертифікація плюс регулювання клапанів кожні 30 тисяч кілометрів проти відсутності витрат на встановлення у випадку заводського LPI. Економія на паливі в обох випадках приблизно однакова. Різницю дає обслуговування і ресурс, а не чек на заправці.

Практичний наступний крок один і той самий для обох варіантів. Приїхати на діагностику, послухати роботу газової системи під навантаженням і пройти тест-драйв на прогрітому моторі, а не на холодному. CARid допоможе в цьому питанні: перевірка проходить на нашому обладнанні, авто передається обслуженим, а розрахунок платежу менеджер зробить під конкретну машину. Перший внесок від 500 доларів, розтермінування до 5 років, оформлення за один день без банку і без перевірки кредитної історії. Подивитися газові Sonata і K5 в наявності можна в Києві, Одесі та Львові.